Які бувають збудники хвороб в морській воді

У неочищеної господарсько-побутової воді знаходяться у величезній кількості ті чи інші бактерії і віруси, і серед них є й такі, які виділяються з кишкового тракту людей і тварин. Більшість з них нешкідливі, але, якщо людина страждає інфекційної хворобою, збудники її потрапляють і в стічні води. Показником забруднення вод мікробами може служити наявність численних бактерій, які можна завжди виявити при аналізі екскрементів (Escherichia coli). Якщо концентрація виявиться стійкою – від 100 до 1000 кишкових паличок на 100 мл води – в річці або в озері, де купаються, тоді відповідні установи вводять заборону на купання в цих місцях. У Сполучених Штатах Америки такий же межа встановлено для пляжів морського узбережжя. На жаль, подібні правила діють не у всіх країнах. В Англії, наприклад, уповноважені влади навіть висловлюють сумніви, чи можна на підставі таких показань аналізу фекальних стічних вод робити висновок про небезпеку для купающіхся.Разумеется, поки неможливо безперечно довести, що горезвісні захворювання кишкового тракту у відпочиваючих – наслідок купання у воді, куди скидаються господарсько-побутові відходи. Адже тут може бути не одна причина: зустрічі численних осіб на пляжах, які прибули з різних місць, велике скупчення людей в сезон купання і нерідко відсутність необхідних у таких випадках санітарно-гігієнічних умов-все це сприяє поширенню епідемічних захворювань. Само море, навпаки, здатне навіть вбивати бактерії. До того ж при величезній масі води тут відбувається більш сильне розрідження вступників забруднювачів, ніж в невеликих прісних водоймах, і одиночні мікроби часто не викликають інфекційних захворювань. Сама природа, на щастя, подбала про те, щоб збудники хвороб надмірно в морі не розмножувалися.

Однак є підозра, що віруси в цих несприятливих для бактерій умовах моря більш стійкі, ніж останні. І безумовно, необхідно вимагати, щоб усі міста, які ще скидають води в гирла річок і на прибережні ділянки, мали очисні споруди. Це священна заповідь всякої гігієни, бо, крім небезпеки захворіти, плавати серед фекалій – задоволення не з приємних. Однак можливість заразитися при купанні менш велика, ніж при вживанні в їжу морепродуктів, зокрема їстівних молюсків, особливо устриць, яких їдять переважно в сирому вигляді. У молюска є своєрідний фільтр, через який він разом з частинками своєї їжі всмоктує і бактерії. При цьому усередині організму молюска нерідко скупчуються і збудники хвороб. Якщо не вжити заходів обережності, то разом з сирою устрицею людина може отримати і збудника інфекційної хвороби. Тому розплідник по розведенню устриць не без підстав піддаються строгому санітарному контролю. Нерідко навіть видаються приписи, в яких говориться, що перед надходженням у продаж молюсків їх необхідно дезінфікувати або тримати якийсь час в чистій воді, щоб з них виділилися збудники хвороб.