Оцінка впливу людини на навколишнє середовище

Оцінка впливу людини на навколишнє середовище

 

Найбільш наочну картину ступеня впливу людини на навколишнє середовище дають так звані екологічні карти, де позначено стан навколишнього середовища в окремих регіонах планети. Особливо яскраво виділяються зони найбільш гострих екологічних ситуацій, наприклад, Аральське море, зона Чорнобиля тощо Дуже істотні екологічні проблеми в Донбасі, Придніпров’ї, на Середньому Поволжі, на Уралі і в багатьох інших промислово розвинених районах. Багато на цій карті і білих плям.

Інформація для складання подібних карт надходить з різних міністерств і відомств, а також від конкретних підприємств, які нерідко приховують або ж фальсифікують реальні дані. Тому велика увага в даний час приділяється розвитку служби моніторингу навколишнього середовища. Під моніторингом розуміється система заходів, націлена на систематичне спостереження та оцінку стану навколишнього середовища, його змін під впливом господарської діяльності людини. У систему моніторингу входять не тільки збір конкретної інформації з використанням сучасних технічних засобів (літальні апарати, радіометрична апаратура, космічна техніка тощо), а й засоби статистичної обробки інформації, комп’ютерного моделювання та наукового прогнозування.

Одна з головних завдань моніторингу оцінити ступінь близькості забруднення середовища до гранично припустимих концентрацій (ГДК). Для кожної речовини встановлені свої ГДК. При цьому враховується ступінь впливу даної речовини не тільки на людину, але й на весь живий світ. Встановлені значення ГДК в чому суб’єктивні і мало відображають можливі наслідки, про які ми поки ще дуже мало знаємо. Так наприклад, за ГДК вмісту забруднювача в повітрі приймається така концентрація, яка викликає зміни в характеристиці безумовного згинального рефлексу у кроликів при сорокахвилинних впливі. Єдино, про що говорить така характеристика, що перевищувати ці значення ні в якому разі не можна. Тому коли ми чуємо про багаторазовому перевищенні ГДК якого-небудь забруднювача в якому-небудь конкретному районі, де живуть люди, це повинно, взагалі-то, сприйматися, як сигнал до евакуації.

Більш правильним було б в якості критеріїв приймати такі значення граничних концентрацій забруднювачів, перевищення яких призводить до незворотних руйнувань в екосистемах даного регіону. Однак ми не маємо достатньої інформації про ці процеси. У цьому відношенні всіх екологів можна розділити на оптимістів, які стверджують, що життєва сила біосфери практично безмежна, песимістів, які вважають, що зараз буквально у всіх промислово розвинених районах перевищені всі ГДК (тому їх ще називають алармістом від німецького слова аларм – тривога), і реалістів , які намагаються знайти компроміс між природою і людиною, шляхом установок різного роду нормативів для нашого впливу на природу. Хто з них більше прав, покаже тільки майбутнє.

Встановити об’єктивні нормативи практично неможливо, але все ж це краще, ніж нічого. Нормативи встановлюються як на викид забруднювачів у навколишнє середовище, так і на споживання ресурсів. В даний час практично всі виробництва мають екологічні нормативи. Зазначені рамки визначаються “як бажаним для людини станом екосистем, його соціально-біологічної витривалістю, так і господарськими міркуваннями”. Як це не сумно ми ще не навчилися приймати в облік ніяких інших міркувань, крім тих, які безпосередньо пов’язані тільки з людиною.

Важливим кроком у прогнозуванні наслідків нашого втручання в природу з’явилося б створення високоефективних моделей екосистем і біосфери в цілому. У цьому напрямку є вже досить цікаві успіхи, які надають позитивну дію на зміну людського ставлення до природи. Так комп’ютерна модель “ядерної зими” створена нашим співвітчизником Н.Н.Моисеева придбала загальносвітову популярність і зіграла одну з вирішальних ролей в об’єктивній оцінці наслідків атомної війни, що значною мірою сприяло припиненню холодної війни. На жаль, локальні екосистеми на відміну від такої глобальної системи, як біосфера в цілому, менш передбачувані, важче моделюються і гірше задовольняють результатами моделювання. Це закон статистики, або закон великих чисел. Так само як і окремі організми, локальні екосистеми менш передбачувані. Тому виникає цікавий парадокс: чим локальності екосистема, тим більше параметрів має бути враховано при моделюванні. Навіть зараз такі завдання під силу тільки дуже потужним комп’ютерам. При цьому ніхто не гарантує стовідсоткового успіху – всі ці моделі імовірнісні.