ПРЕДМЕТ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Екологічна психологія – це відносно новий напрямок у сучасній науці, який виник у 60-ті роки XX століття на стику двох наук – екології та психології, паралельно з нею розвивалося і такий напрямок, як поведінкова географія. Для цих двох дисциплін – соціальної екології та поведінкової географії – характерні загальні особливості. По-перше, вони мають справу з середовищем безпосереднього оточення, яка визначається людиною і керується ним. По-друге, розвиток цих дисциплін обумовлюється гостротою соціальних проблем, що виникли в світовому суспільстві. По-третє, їх об’єднує міждисциплінарний статус і відповідні йому підходи до досліджень.
Однак екологічна психологія має і свою відмінну особливість, яка полягає в її безпосередньому взаємозв’язку з психологічною наукою. Вся справа в тому, що сама психологічна наука постійно намагається розширити свої кордони і в даному випадку з’ясувати особливості поведінки людини в реальному світі. Відмінністю екологічної психології від інших галузей психологічної науки є її орієнтованість на нетрадиційні галузі досліджень, які не можна вивчати в лабораторних умовах.
Основною причиною виникнення екологічної психології стало різке загострення соціальних проблем, що виникли в суспільстві, де, з одного боку, розвиток цивілізації, суспільний прогрес стимулювали якісно новий стрибок у пізнанні природи, суспільства, самої людини, а з іншого – виявилися всі ті згубні наслідки, які несе цивілізація. Зазначене протиріччя і послужило стимулом для виникнення і розвитку екологічної психології, яка була покликана відповісти на багато питань, пов’язані зі сприйняттям людиною навколишнього світу, природи, визначенням специфіки його ставлення до природи, дослідженням своєрідності екологічної свідомості та екологічних уявлень, виробленням психологічно обгрунтованих напрямку вирішення екологічних , етичних, економічних проблем взаємодії людини з природою і соціальним середовищем.
В якості соціальних передумов виникнення екологічної психології, як ми вже зазначили, виступили проблеми, пов’язані із взаємодією людини з навколишнім середовищем, загроза екологічної катастрофи. Моральної передумовою стало розуміння необхідності гармонізації взаємин людини з природою, вироблення нової екологічної етики. Як економічних причин – проблема значних витрат при впровадженні нових технологій, хоча і сприяють прогресу, але порушують оптимальний баланс взаємодії людини з природою. Не можна заперечувати значимість власного розвитку науки. До цього часу психологія досягла значних успіхів у розумінні законів сприйняття, мислення, структури відносин і т.д., що стимулювало прорив до нових рівнів дослідження. Як і будь-яка інша наука, що виникає на стику різних дисциплін, екологічна психологія характеризується міждисциплінарним підходом, прагненням комплексно охопити багато, здавалося б, різнопланові методи і теорії.
У вітчизняній науці екологічна психологія стала формуватися на початку 90-х років XX сторіччя. Спробуємо визначити, що ж із себе представляє екологічна психологія.
Багато авторів доходять висновку, що до теперішнього часу не склалося єдиного визначення в силу багатоаспектності екологічної психології. На думку відомого дослідника в цій галузі Дж. Голда, існують три взаємопов’язаних підходу до визначення предмета екологічної психології.
Одні дослідники вважають, що екологічна психологія-це дослідження відносин людини з середовищем свого оточення. Інші вважають, що в екологічній психології досліджуються взаємозв’язки між змінними середовища і різними характеристиками психіки людини. Треті стверджують, що в цій дисципліні основна увага приділяється дослідженню зв’язків між поведінкою людини і матеріальної середовищем його оточення.
Сам Дж. Голд вводить поняття середовища оточення, яка представляє собою повний, вичерпний набір умов і обставин, як фізичних, так і соціокультурних, в яких живе людина. У силу цього виникає ряд специфічних питань, пов’язаних з особливостями сприйняття людиною середовища оточення, адаптації до неї, поведінки в ній, що супроводжуються когнітивними, емоційними, вольовими процесами. Дж.Голд вважає, що головними змінними взаємозв’язку людини і середовища оточення є сприйняття і когнітивність.
Когнітивність належить до числа тих психічних процесів, за допомогою яких люди отримують, зберігають, інтерпретують і використовують інформацію; когнітивність включає в себе різні види процесів відчуття, розрізнення, запам’ятовування, уяви, міркування, прийняття рішень, і все це пов’язано з накопиченим людиною життєвим досвідом і його поведінкою.
Сприйняття – це більш вузьке поняття. А.В.Петровский і М.

Г. Ярошевський визначають його як цілісне відображення предметів, ситуацій і подій, що виникає при безпосередньому впливі фізичних подразників на рецепторні поверхні. Сприйняття забезпечує безпосередньо-чуттєву орієнтування в навколишньому світі. За допомогою цього психічного механізму забезпечується можливість індивіду переводити зовнішні сенсорні подразнення в впорядковані, певним чином організовані враження. В екологічній психології ці поняття мають свою специфіку, яка полягає в тому, що досліджується не якійсь окремо взятий об’єкт, а вся середу.
Екологічна психологія орієнтована на дослідження поведінки людини в реальних умовах, в реальному світі. До цих пір немає єдиної концепції, яка описувала б взаємини людини і середовища оточення. Однак у своїй книзі «Психологія і географія: Основи поведінкової географії» Дж. Голд відзначає два методологічних підходи, які ми також наведемо тут як приклад.
І.Альтман визначив як основні напрямки вивчення просторових феноменів середовища підхід представників наук про поведінку і підхід фахівців з проектування простору. Він класифікував дослідження за трьома основними напрямками: аналіз просторових одиниць, які ранжуються за розміром в рамках контексту дослідження (квартири, житлові будинки, лікарні, школи, в’язниці; мікрорайони, міські райони, міста, географічні райони; «цілісності» або «системи») ; вивчення феноменів ср? ди (сюди входить деякий обмежений набір процесів, пов’язаних із задоволенням просторових потреб людини: наприклад, прагнення до усамітнення, потреба в особистому просторі, перевагу тих чи інших районів та інші феномени); стадія проектування, для якого виконується дослідження і яке являє собою цілісний процес, який з первісного визначення критеріїв для проектування (складання загальної програми, проектування, будівництво, використання) та закінчується стадією, на якій дослідник оцінює успіх чи невдачу пропонованого рішення (стадія оцінки).
К. X. крайком, вивчаючи способи, за допомогою яких люди осягають цільну фізичне середовище їхнього оточення, вводить поняття «образ середовища», однаково застосовне при розгляді особливостей міста, видів забудови або просік в лісі і що дозволяє дати повний опис всіх сторін оточує людину обстановки в реальному світі. Вивчення впливу того чи іншого образу середовища є одним із завдань екологічної психології.
У вітчизняній науці також робиться спроба розібратися в суті того, що з себе представляє екологічна психологія, який її предмет, основні завдання. С.Д.Дерябо і В.А.Ясвін пропонують диференціювати поняття і предмети вивчення і відповідно виділяють екологічну психологію, психологію навколишнього середовища та психологічну екологію.
Автори називають кілька принципових відмінностей цих дисциплін.
Якщо психологія навколишнього середовища аналізує взаємодію людини з усією середовищем, а психологічна екологія – вплив чинників всього середовища, то в екологічній психології аналізується взаємодія людини тільки з світом природи. У психології навколишнього середовища природа досліджується саме як «середовище», в психологічній екології – як фактор середовища, а в екологічній психології – як «світ природи», тобто як сукупність конкретних природних об’єктів і природних комплексів, взятих у їх одиничності й неповторності.
Таким чином, ми бачимо, що до теперішнього часу ще не склалося єдиного підходу до визначення суті екологічної психології, що й обумовлює деякі складнощі у виділенні її предмета. Згідно С.Д.Дерябо і В.А.Ясвіну, предметом екологічної психології є екологічна свідомість, що розглядається в социогенетический, онтогенетическом і функціональному аспектах.
Автори називають і основні напрямки дослідження в галузі екологічної психології. Це дослідження екологічної свідомості в цілому, вивчення своєрідності суб’єктивного ставлення до природи, аналіз стратегій і технологій взаємодії з нею.
Вони сформулювали також і основні завдання екологічної психології, вирішуючи які, дослідники:
- аналізують екологічну свідомість, властиве різним епохам і розглядають властиву їм специфіку;
- розробляють типологію індивідуального і суспільної екологічної свідомості;
- виявляють і аналізують основні тенденції розвитку індивідуального екологічної свідомості в процесі онтогенезу;
- розглядають механізми формування екологічних уявлень, досліджують їх роль у регуляції діяльності, пов’язаної з окремими природними об’єктами і природою в цілому;
- вивчають особливості екологічної свідомості в різних соціально-професійних групах;
- створюють спеціальний діагностичний арсенал, що дозволяє визначити рівень сформованості і якісне своєрідність системи екологічних уявлень, суб’єктивного ставлення до природи і використовуваних стратегій і технологій взаємодії з нею;
-розробляють методи психокорекційної та психотерапевтичної роботи, орієнтовані на здійснення взаємодії людини зі світом природи, впливу цієї взаємодії на розвиток особистості та ін