Позбавляємося правильно від твердих побутових відходів

Поводження з відходами в тундрі і тайзі

Актуальною проблемою Крайньої та Європейського Півночі Росії, районів з несприятливими кліматичними умовами, є не тільки накопичення на полігонах великої кількості побутових відходів, схильних тривалим процесам деструкції через низькі середньорічних температур, але і відсутність на даних територіях в необхідних обсягах родючих грунтів, які рекомендується застосовувати для пошарової ізоляції відходів. Крім того, велика частина цих районів містить підвищену кількість заболочених ділянок або територій з недостатньо глибоким рівнем залягання грунтових вод, тому при розробці потрібно покрити основу полігона спеціальними водонепроникними матеріалами. У сумі всі ці фактори призводять до різкого подорожчання організації та використання полігонів твердих побутових відходів (ТПВ) або до їх тривалої біологічної рекультивації.

В даний час існує ряд напрямків, які при їх широкому впровадженні дозволять не тільки значно скоротити витрати з обслуговування полігонів ТПВ в районах Крайньої та Європейського Півночі Росії, а й зменшити обсяги накопичення деяких промислових відходів.

Одним з перспективних напрямків вирішення проблеми пошарової ізоляції відходів є можливість застосування не родючих земель, а техногенних багатокомпонентних грунтів, складених на основі промислових відходів. Так для міста Северодвінську, який розташовується на узбережжі Білого моря біля гирла р.. Північна Двіна, була розроблена система використання в якості ізоляційного грунту на місцевому полігоні ТПВ суміші золи вугільної ТЕЦ і відходів активного мулу (осаду) міських каналізаційних очисних споруд. Проведені дослідження показали, що максимальний ізоляційний ефект може бути досягнутий при рівному співвідношенні в суміші золи і осаду активного мулу.

При сухому золовидаленні на вугільних ТЕЦ зола може бути у великих обсягах затребувана при виробництві будівельних матеріалів. Тому для деяких територій є перспективним напрям використання в багатокомпонентних техногенних ізоляційних грунтах заздалегідь подрібненого шлаку, однак при підборі складових слід враховувати, що шлак містить лише 10-15% мінеральної частини вихідного палива.

Для районів з високим ступенем торфообразованія, слід більш детально вивчити питання про можливість застосування попередньо обробленого торфу в якості компонента сумішей ізолюючих грунтів. А також можливе його розміщення в підставі котлованів, поверх природних водотривких горизонтів, для очищення сильно забрудненого фільтрату, що утворюється на полігоні ТПВ.

Слаборазложівшийся торф – це хороший фільтруючий матеріал, високодисперсний торф, навпаки використовується як протифільтраційний матеріал. Торф поглинає і утримує не тільки значну кількість вологи, а й аміаку, катіонів важких металів. Коефіцієнт його фільтрації змінюється в широких межах. Горючість торфу можна усунути застосуванням спеціальних антипиреновими складів (в даний час їх використовують для попередження і боротьби з торф’яними пожежами). Проте слід визнати, що питання використання торфу на полігонах ТПВ вимагає ще глибокого опрацювання.

Таким чином, експлуатація полігонів ТПВ в несприятливих кліматичних умовах Крайньої та Європейського Півночі Росії ставить чимало науково-дослідних і практичних завдань. Їх рішення дасть можливість скоротити не тільки економічну складову, але і дозволить знизити негативний екологічний вплив на середовище як самих полігонів ТПВ, так і інших ділянок розміщення промислових відходів (золошлаковідвалів, майданчиків зберігання осаду каналізаційних очисних споруд), за рахунок скорочення обсягів вивозяться на них відходів .

Т.С. Маурічева, М.С. Тихомирова